Міжнародний день захисту дітей

Ми - європейці

Ми - європейці

СІРИЙ ІВАН

ЩЕРБАТЮК РОСТИСЛАВ

Історія свята Дня Європи!

День Європи в Україні

ДЕНЬ МАТЕРІ

Челендж : "Героїчні сторінки моєї родини"

Крець Даша

 Магльований Артем

Чуприна Дмитро Миколайович
Народився 6 жовтня 1920 року,
Помер 16 червня 2004 року.
Все життя прожив у селі Михайлівка. Пішов на війну у 21 років. На той час мав сина. На війні його поранили. Був у шпиталі півтора року. Після шпиталю  дали йому 2-гу групу інвалідності і на війну вже не пішов. Пропрацював решту свого життя в колгоспі. Мав 5 дітей. Дуже було багато нагород, головна і омріяна нагорода була це машина "Запорожець". У 2002 році пішла гангрена і ампутували повністю ногу. Він був дуже хорошою людино. В селі його завжди згадують теплим, щирим словом з посмішкою на обличчі.

  Моя родина пам'ятає і шанує пам'ять про нього...
Ще була у нас прапрабаба.
Бичок Марія Григорівна
Народилась 5 травня 1912 р
Померла 22 грудня 2007 р.
Пережила і війну і голодомор. Знаю що чоловік помер на війні. Їй видали орден вдови.
Проживала в с. Ребедайлівцї
Під час війни ховалися у викопаних ямах, щоб не убили їх німці. Мала двох синів.

 Береговий Нікіта

-.Я нічого не знаю про своїх дідусів, але вдячний всім загиблим на цій страшній війні. Вічна пам'ять героям!

Ковряга Артем

Мій прадід Ковиряга Василь Маркіянович 1897 року народження.

Був учасником  війни.Загинув у Житомирській області в 1944 році на початку січня.Де похований невідомо.

Пам'ятаємо! Любимо! Вдячні!

Скорик Валерія

Мій прадід Коломієць Дмитро Миронович 1923 року народження.
З перших днів війни був у партизанському загоні, учасник Корсунь -Шевченківської битви, пройшов всі дороги війни дійшовши до Берліну.Нагороджений орденом Слави.

Щербатюк Ростислав

Кудряшов Михайло

Мій прадід Мірошніченко Іван Кіндратович 1910 р.н.

Почав воювати з кінця 1944 р...

Воював у піхотних військах,потім мав звання єфрейтора, дідусь розповідав що його батько(мій прадід)також був санітаром, поваром.

Воював у Венгрії, Румунії. У Венгрії були винні склади, де було до сотні бочок вина, і де ховались німці та австро-венгри у підвалах, які продались німцям. Прадідусь із солдатами вибивав їх з підвалів. Закінчив війну у Австрії, в Альпах наприкінці 1945-го року. Був тричі поранений, лежав у шпиталях. Нагороджений орденами Слави І та ІІ ступенів, медаль "За відвагу", "За визволення Праги та Будапешту". Був гарним батьком, та мав п'ятеро дітей.

                             Мій прадід Сичов Костя Максимович.
Народився в 1915 році на Черкащині. Закінчив Смілянський технікум харчової промисловості. Студентом пішов на війну захищав місто Сміла Черкаської області. Потім   разом з іншими пішов проганяти ворога з нашої землі. Був командиром загону.  Пройшов нелегкий шлях від Сміли, Корсуня - Шевченківського, Курської Дуги і аж до Берліна. Загинув в квітні 1945 року. Його ім'я записано на обеліску Слави в місті Сміла.